Libralces
| Libralces | |
|---|---|
| |
| Libralces gallicus | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Оленеві (Cervidae) |
| Підродина: | Capreolinae |
| Рід: | †Libralces Azzaroli 1952[1] |
| Види | |
| |
 Вікісховище: Libralces
| |
Libralces — рід євразійських оленів, що жили в епоху пліоцену й мали роги шириною понад 2 метри, які за розміром можна порівняти з рогами Megaloceros.
Скам'янілості Libralces були знайдені від Франції до Таджикистану[1], причому найвідомішим прикладом є французький L. gallicus.
За словами Хорді Агусті, Libralces був предком Megaloceros, хоча більшість інших авторитетів вважають його родичем лося, Alces.
У плейстоцені існувало три роди голарктичних лосеподібних оленів — Cervalces, Alces, Libralces. На відміну від сучасних Alces, віллафранський Libralces gallicus мав дуже довгі пучки рогів з невеликими долонями та узагальнений череп із помірно зменшеною носовою частиною. Azzaroli 1953 додав Alces latiforns до Libralces, але ця позиція була оскаржена[2].