Eobalaenoptera
| Eobalaenoptera Період існування: середній міоцен
| |
|---|---|
| |
| Скелет, округ Керолайн, Вірджинія | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Інфраряд: | Китоподібні (Cetacea) |
| Парворяд: | Китовиді (Mysticeti) |
| Надродина: | Balaenopteroidea |
| Рід: | †Eobalaenoptera |
| Вид: | †E. harrisoni
|
| Біноміальна назва | |
| †Eobalaenoptera harrisoni Dooley, Fraser & Luo, 2004
| |
Eobalaenoptera — вимерлий рід вусатих китів, що належить до надродини Balaenopteroidea. Назва роду Eobalaenoptera відображає схожість між скелетом Eobalaenoptera і видами роду Balaenoptera, eo- — префікс, що означає світанок. Вид названий на честь Картера Харрісона, волонтера в музеї.
Eobalaenoptera була вперше описана в червні 2004 року дослідниками з Музею природної історії Вірджинії з часткового скелета, знайденого в 1990 році в окрузі Керолайн, штат Вірджинія, на місці доісторичного океану, у формації Калверт середнього міоцену. Виявилося, що 11-метровий скелет має схожі морфологічні характеристики з кладою китів, що складається з двох сучасних таксономічних родин – Balaenopteridae та Eschrichtiidae. Вік формації Калверт (14 мільйонів років) робить Eobalaenoptera найстарішим відомим представником Balaenopteroidea. Це також значно скоротило розрив між найдавнішою відомою літописом скам’янілостей і оціненим часом розходження цієї клади від інших вусатих китів. Молекулярні годинники виявили це розходження балаеноптероїдів від інших коронних містицетів на 15–20 мільйонів років[1][2].
У своєму огляді збережених і викопних рорквалів, Demere et al. (2005) поставили під сумнів розміщення Eobalaenoptera в балаеноптероїдах, відзначивши, що голотип не має значного черепного матеріалу, який міг би посилити його початкову класифікацію, вважаючи за краще розглядати рід як Chaeomysticeti incertae sedis[3].
- ↑ Cassens, I., S. Vicario, V. G. Waddell, H. Balchowsky, D. Van Belle, W. Ding, C. Fan, R. S. Lal Mohan, P. C. Simo˜es-Lopes, R. Bastida, A. Meyer, M. J. Stanhope, and M. C. Milinkovitch. 2000. Independent adaptation to riverine habitats allowed survival of ancient cetacean lineages. Proceedings of the Academy of Natural Sciences 97:11343–11347.
- ↑ Nikaido, M., F. Matsuno, H. Hamilton, R. L. Brownell, Jr., Y. Cao, W. Ding, Z. Zuoyan, A. M. Shedlock, R. E. Fordyce, M. Hasegawa, and N. Okada. 2001. Retroposon analysis of major cetacean lineages: the monophyly of toothed whales and the paraphyly of river dolphins. Proceedings of the Academy of Natural Sciences 98: 7384–7389.
- ↑ T. A. Demere, A. Berta, and M. R. McGowen. 2005. The taxonomic and evolutionary history of modern balaenopteroid mysticetes. Journal of Mammalian Evolution 12(1/2):99-143.