Перейти до вмісту

Шерстюк Тетяна Григорівна

Добра стаття
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тетяна Григорівна Шерстюк
Тетяна Шерстюк у 1950-ті роки
Тетяна Шерстюк у 1950-ті роки
Тетяна Шерстюк у 1950-ті роки
Народилася18 грудня 1921(1921-12-18) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська СРР Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла18 жовтня 2003(2003-10-18) (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна УРСРУкраїна Україна
Діяльністьбібліографознавиця, краєзнавиця, бібліотекарка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХІЕІ
ХДУ імені О. М. Горького (1947) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладХарківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
ХБІ
Книжкова палата України імені Івана Федорова Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНСКУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Тетяна Григорівна Шерстюк (нар. 18 грудня 1921, Київ — пом. 18 жовтня 2003, Харків) — українська бібліографка, укладачка бібліографічних покажчиків, краєзнавиця та поетеса. Завідувачка бібліографічного (1969—1971) та науково-бібліографічного (1971—1978) відділів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка. Співзасновниця харківського клубу «Краєзнавець». Почесна членкиня Всеукраїнської спілки краєзнавців1995).

Біографія

[ред. | ред. код]

Тетяна Шерстюк народилася 18 грудня 1921 року в Києві в родині агронома Григорія Шерстюка та його дружини Надії Олександрівни. Для матері це був третій шлюб: її перший чоловік був білогвардійцем і був убитий, а другий емігрував до Франції. За словами матері, її двоюрідна сестра була фрейліною при дворі імператора Миколи II[1][2]. У 1925 році сім'я переїхала до Харкова, протягом 1927—1930 років мешкала в Глухові, у 1930 повернулася до Харкова.

Тетяна Шерстюк навчалася в середній школі № 132, яку закінчила у 1939 році. Здобувала вищу освіту на гірничому факультеті місцевого Інженерно-економічного інституту, однак у 1940 році перейшла до філологічного факультету Харківського державного університету імені О. М. Горького, склавши екстерном іспит за 1 курс. Під час Другої світової війни перебувала в евакуації в Ворошиловграді, Сталінграді та Астрахані, працювала у військторзі та у військовому госпіталі № 402 у місті Чирчик Ташкентської області Узбецької РСР[3][4].

У червні 1944 року Тетяна Шерстюк повернулася до Харкова, а вже в липні почала працювати у Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка. Спочатку працювала на посаді завідувачки канцелярії, але за кілька місяців вирішила стати бібліотекаркою. За рік стала старшою бібліотекаркою, а ще через рік — старшою бібліографкою. Паралельно продовжувала навчання в Харківському державному університеті, вечірнє відділення якого закінчила 1947 року. Через два роки призначена на посаду завідувачки великої читальної зали бібліотеки, наступного року стала редакторкою-спеціалісткою бібліографічного відділу. Одночасно у 1951—1952 роках викладала в Харківському бібліотечному інституті. З 1953 року працювала головною бібліотекаркою, а у 1969 році стала завідувачкою бібліографічного відділу. З 1971 року очолювала науково-бібліографічний відділ[1][2][5]. Також кілька років вона керувала Центральним довідковим апаратом бібліотеки. За час її керівництва відділ надав тисячі біобібліографічних і фактографічних довідок для читачів та установ як із Харкова, так і з інших регіонів СРСР та закордонних країн[6]. У 1978 році була звільнена з посади завідувачки відділу у зв'язку з досягненням пенсійного віку[7].

У 1978—1983 роках повернулася до викладання в бібліотечному інституті й за сумісництвом працювала в Книжковій палаті України[3][2]. У 1984 році повернулася працювати в бібліотеці у відділі краєзнавчої роботи (з 1993 року відділ «Україніка»), де працювала до 2001 року[7].

У Харкові проживала в комунальній квартирі за адресою вулиця Сумська, буд. 17, у колишньому прибутковому будинку страхового товариства «Саламандра». Жила з матір'ю, яка ніколи не працювала, її батько-фронтовик помер від гангрени у вже звільненому Харкові. За спогадами колеги Галини Каширіної, Тетяна Шерстюк була однією з «дівчат війни», її наречений — студент-фізик загинув на фронті, і станом на 1959 рік Шерстюк залишалася неодруженою[8]. Пізніше Шерстюк одружилася, її чоловік помер 1991 року[9].

Тетяна Шерстюк померла в жовтні 2003 року[10][3].

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Упродовж десяти років разом із бібліографами Олексієм Черкашиною та Наталією Колосовою працювала над бібліографією українських письменників радянської доби, яка була включена до четвертого і п'ятого томів біобібліографічного словника «Українські письменники». Дослідниці Тетяна Сосновська та Валентина Ярошик називали словник зразком класичної бібліографії та безцінним помічником для українських літературознавців. У словнику, вперше за багато років, було написано про письменників, репресованих радянською владою. Працюючи над цією темою далі, Тетяна Шерстюк планувала видати серію біобібліографічних посібників «Повернені імена». Це вдалося зробити лише у 1990-ті, були підготовлені окремі посібники про Миколу Куліша, Василя Чечвянського, Володимира Винниченка та Юрія Клена[11]. Шерстюк не обмежувалася лише замовчуваними авторами, вона підготувала біобібліографічні посібники про Тараса Шевченка та Володимира Короленка, які були видані Книжковою палатою України[12]. На початку 1990-х Шерстюк познайомилася з директором московського музею К. Г. Паустовського(інші мови), — Іллею Комаровим, це знайомство стало приводом для початку спільної роботи над біобібліографічним покажчиком про життя і творчість Костянтина Паустовського. Покажчик містив перелік документів про життя і творчість Паустовського українською, російською та іншими мовами, однак робота залишилася неопублікованою[13].

Займалася теоретичними питаннями бібліографії, цікавилася структурою відбору документів і їх відображенням у біобібліографічних покажчиках. Публікувалася у наукових журналах, брала участь у конференціях і круглих столах, із 1970-х писала рецензії на бібліографічні видання. Проводила навчальні практичні заняття в Харківському бібліотечному інституті[14].

Тетяна Шерстюк також займалася підготовкою рекомендаційних і науково-допоміжних бібліографічних покажчиків різної тематики, таких як: «Харківщина, Полтавщина, Сумщина (1917—1967)» (1968), «Бібліографічний покажчик з питань лекторської майстерності» (1970), «Планування промислового виробництва» (1973) та інші. Пізніше звернулася до краєзнавчої тематики й працювала над покажчиками змісту місцевих періодичних видань: журналів «Пламя», «Прапор», «Літературного журналу» та газети «Харьковские губернские ведомости». Склала іменний покажчик до історичної монографії Дмитра Багалія та Дмитра Міллера «Історія міста Харкова за 250 років його існування» (2002)[15].

1978 року разом із групою однодумців заснувала харківський клуб «Краєзнавець». Готувала повідомлення для засідань, вела пошукову роботу, укладала видання клубу «100 краєзнавчих читань», опублікувала понад 50 краєзнавчих статей у місцевій пресі та брала участь у міжнародній краєзнавчій конференції «Слобожанські читання». Завдяки пошукам Тетяни Шерстюк було встановлено адресу, де саме зупинялася Леся Українка під час приїзду до Харкова. Також Шерстюк відшукала в харківській газеті «Наша неделя» від 26 листопада 1922 року невідомого доти опублікованого листа Михайла Булгакова[16][5].

Багато спілкувалася з харківськими літераторами й літературознавцями, зокрема з Марією Пилинською, Андрієм Чернишовим, Іваном Вирганом та іншими, про багатьох із них Шерстюк залишила спогади[14]. Вела листування з Євгеном Євтушенком та Юрієм Нікуліним[17]. Тетяна Шерстюк також була поетесою, авторкою багатьох віршів. Деякі з них були присвячені Харкову та бібліотеці[10].

До 80-річчя Тетяни Шерстюк фахівці Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка підготували біобібліографічний покажчик з серії «Краєзнавці Слобожанщини»[18].

Основні праці

[ред. | ред. код]

Бібліографічні покажчики та статті

[ред. | ред. код]

Список основних бібліографічних праць Тетяни Шерстюк згідно з Бібліотечною енциклопедією Харківщини[2]:

  • Українські письменники: біобібліогр. словник. У 5 т. Т. 4. Радянська література. А–К. — Київ, 1965. — У співавт.
  • Українські письменники: біобібліогр. словник. У 5 т. Т. 5. Радянська література. Л–Я. — Київ, 1965. — У співавт.
  • Харківщина, Полтавщина, Сумщина (1917—1967): бібліогр. покажч. — Харків, 1968. — У співавт.
  • Довідково-бібліографічний апарат наукової бібліотеки в системі інформаційно-бібліографічного обслуговування працівників науки і виробництва // Інформаційно-бібліографічне обслуговування трудящих — на рівень сучасних вимог: (матеріали респ. наук.-практ. конф. в м. Хмельницькому). — Київ, 1972. — С. 27–31.
  • Об эффективности использования выполненных библиографических справок // Советская библиография — 1975. — № 2. — С. 24–29.
  • «Прапор» (1956—1988): покажч. змісту журн. Ч. 1. Художні твори. — Харків, 1989. — У співавт.
  • К вопросу о полной библиографии К. Г. Паустовского // К. Г. Паустовский: материалы и сообщения: сб. — Москва, 1996. — Вып. 1. — С. 80–88.
  • Указатель содержания журнала «Пламя» (1924—1926). — Харків, 1992.
  • «Літературний журнал» (1937—1941): покажч. змісту. — Харків, 1992.
  • Український письменник М. Куліш (1892—1937): бібліогр. покажч. — Харків, 1993.
  • Український письменник В. Чечвянський (1888—1937): бібліогр. покажч. — Харків, 1994.
  • Харьков и губерния на страницах газеты «Харьковские губернские ведомости» (1838—1917). Харьков, 1993—1996.
    • Вып. 1. (1881—1891) / сост.: А. М. Ерофеева, Т. Г. Шерстюк, В. А. Ярошик. Харьков, 1993. 123 с.
    • Вып. 2. (1892—1896) / сост.: Т. Г. Шерстюк и др. Харьков, 1994. 146 с.
    • Вып. 3. (1897—1902) / сост.: Т. Г. Шерстюк и др. Харьков, 1994. 203 с.
  • Володимир Кирилович Винниченко (1880—1951): бібліогр. покажч. — Харків, 1995. — У співавт.
  • Юрій Клен — поет, перекладач, літературознавець (1891—1947): бібліогр. покажч. — Харків, 1997. — У співавт.
  • Указатель имен, упоминающихся в книге Д. И. Багалея и Д. П. Миллера «История города Харькова за 250 лет его существования». В 2-х т. — Харьков, 2002. — 2 т.

Краєзнавчі праці

[ред. | ред. код]

Список краєзнавчих праць Тетяни Шерстюк згідно її персональної сторінки на вебресурсі «Краєзнавство»[5]:

  • В библиотеку, к Ярошик / Татьяна Шерстюк // Слобода. — 2002. — 9 янв.
  • Присвячено рідному краю / Т. Шерстюк // Вечір. Харків. — 1978. — 28 лип.
  • Пам'яті вченого [М. І. Дмитрієва] / Т. Шерстюк // Ленін. зміна. — 1986. — 19 квіт.
  • Харьковские театры помнят голос Сальвини / Т. Шерстюк // Экран. — 1995. — 17 февр.
  • Патриарх слобожанского краеведения [А. Ю. Лейбфрейд] / Т. Шерстюк, Н. Васильева // Слобода. — 1999. — 26 нояб.
  • Такий різний соловейко української літератури: до 100-річчя з дня народж. В. М. Сосюри — Харків: ХДНБ, 2014.
  • Незабутній: (спогади про літературознавця А. Ф. Чернишова) — Харків: ХДНБ, 2014.
  • Александра Александровна Яблочкина (1866—1964) Харьков: ХГНБ, 2014.
  • Чарівна жіночність, світлий розум: [спогади про Марію Пилинську] // Березіль. — 1994. — № 7. — С. 157—159.
  • Выставка… ушедших зданий: [о макетах памятников архитектуры Харькова, изготовленных В. В. Смоленским]// Крас. знамя. — 1986. — 28 окт.

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Каширина, 2014, с. 8.
  2. а б в г Дмитрієва, 2017.
  3. а б в Українські бібліографи, 2011, с. 155.
  4. Біобібліографічний покажчик, 2001, с. 10—11.
  5. а б в Шерстюк Тетяна Григорівна :: Особистості. kray.korolenko.kharkov.com. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 6 липня 2021.
  6. Сосновська, 2009, с. 104.
  7. а б Біобібліографічний покажчик, 2001, с. 12.
  8. Каширина, 2014, с. 1, 8—9.
  9. Шерстюк, 2014, с. 2.
  10. а б в г д Сосновська, 2009, с. 108.
  11. Сосновська, 2009, с. 105.
  12. Сосновська, 2009, с. 106—107.
  13. Біобібліографічний покажчик, 2001, с. 7.
  14. а б Сосновська, 2009, с. 107.
  15. Сосновська, 2009, с. 106.
  16. Сосновська, 2009, с. 107—108.
  17. Каширина, 2014, с. 9.
  18. Біобібліографічний покажчик, 2001, с. 8—9.
  19. Біобібліографічний покажчик, 2001, с. 8.

Джерела

[ред. | ред. код]