Перейти до вмісту

Ахмед аш-Шараа

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ахмед аль-Шараа)
Див. також: Абу Мухаммад
Ахмед аш-Шараа
أحمد الشرع‎
Ахмед аш-Шараа
Ахмед аш-Шараа
Ахмед аш-Шараа у 2025 році
20-й президент Сирії
Нині на посаді
На посаді з29 січня 2025 року
(де-факто з 8 грудня 2024 року)
Прем'єр-міністрМохаммад аль-Башир (2024—2025)
ПопередникБашар аль-Асад
Військовий амір Хаят Тахрір аш-Шам
На посаді з2017
Попередникпосада запроваджена
Народився29 жовтня 1982(1982-10-29)[1] (42 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ер-Ріяд, Саудівська Аравія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якреволюціонер, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСирія Сирія
Національністьсирієць
БатькоХусейн аль-Шараа Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЛатіфа аш-Шараа[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
РелігіяІслам (сунізм)
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Ахмед Хусейн аш-Шараа, також відомий як Ахмед аль-Шараа та Абу Мухаммад аль-Джулані (араб. أحمد حسين الشرع, нар. 29 жовтня 1982, Ер-Ріяд, Саудівська Аравія) — сирійський та іракський військовий діяч, військовий амір Хаят Тахрір аш-Шам. Засновник і з 2012 по 2016 роки лідер Фронту ан-Нусра, який Рада Безпеки ООН визнала терористичною організацією. З грудня 2024 року є де-факто лідером Сирії, а 29 січня 2025 року оголошеним Президентом Сирії на перехідний період[4].

Брав участь в Іракській війні на боці Ісламської держави Ірак (ІДІ), пізніше став одним із лідерів відділення Аль-Каїди в Сирії — організації Джабгат ан-Нусра. Після конфлікту в 2016 році заявив про відмежування від Аль-Каїди та перейменування організації в Джабгат Фатх аш-Шам, яка в 2017 році об'єдналася з кількома джихадистськими групами і була реорганізована в Хайят Тахрір аш-Шам.

Біографія

[ред. | ред. код]
Хусейн аш-Шараа на економічному симпозіумі в Дамаску, 1992 рік
Фото Джулані, зроблене 2006 року американськими військовими

Від народження носив ім'я Ахмад Хусейн аш-Шараа. Походить з села Аль-Рафід, що в провінції Ель-Кунейтра, на Голанських висотах. Батько — відомий на Близькому сході діяч нафтопромисловості, автор книжок про нафтовидобування та нафтопереробну промисловість. Мати — вчителька географії. Воював під час війни в Іраку (2003—2011). Був заарештований американцями та утримувався у таборі Букка. Вийшов на волю у 2008 році. Був одним із засновників організації «Ісламська держава Іраку». За наказом цієї організації був відправлений до Сирії, для організації дочірньої структури. У 2012 році сформував організацію Джабгат ан-Нусра, яка швидко поглинула цілу низку джихадистських груп та зайняла панівні позиції серед повстанців-салафітів.

Невдовзі, через конфлікт Ісламської держави Іраку та Леванту з Аль-Каїдою, аль-Джулані відмовився підпорядковуватися ІДІЛу та приносити присягу (баят) Абу Бакру аль-Багдаді. Він очолив самостійну організацію Джабгат ан-Нусра (філіал Аль-Каїди в Сирії), яка воювала одразу на кілька фронтів, зокрема і проти ІДІЛу.

У 2017 році аль-Джулані став військовим аміром нової організації Хаят Тахрір аш-Шам, яка виникла шляхом злиття низки джихадистських угрупувань.

Після падіння режиму Асада

[ред. | ред. код]
Зустріч української делегації на чолі з Андрієм Сибігою і Ахмеда аш-Шараа, що відбулася в Дамаску 30 грудня 2024 року, на якій обговорювалося відновлення двосторонніх відносин.

Наприкінці листопада 2024 року очолив масштабний наступ антиурядових сил, який закінчився перемогою і падінням режиму Башара Асада[5]. Після повалення режиму Асада Ахмед аш-Шараа є фактичним лідером Сирії[6].

12 грудня Шараа зустрівся з турецькими чиновниками, прийнявши першу іноземну дипломатичну делегацію після повалення Асада[7]. 20 грудня Шараа заявив групі журналістів, що ХТШ продовжить дотримуватися угоди про розподіл сил між Ізраїлем і Сирією[en] 1974 року, яка поклала край війні Судного дня[8].

29 грудня в інтерв'ю телеканалу «Аль-Арабія» Шараа заявив, що, за його очікуваннями, процес написання нової Конституції Сирії[en] займе два-три роки, а вибори повинні відбутися через чотири роки[9].

30 грудня 2024 року відбулася зустріч в Дамаску міністра закордонних справ України Андрія Сибіги з керівництвом сирійської адміністрації — її лідером Ахмедом аш-Шараа, Прем'єр-міністром Мохаммадом аль-Баширом і міністром закордонних справ Асадом Хасаном аш-Шейбані. В ході зустрічі Андрій Сибіга привітав сирійський народ із перемогою Революції, зазначивши, що це історичний момент для Сирії, який дає велику надію на відродження після багатьох років страждань[10].

29 січня 2025 року оголошений Президентом Сирії на перехідний період[4].

2 лютого 2025 року прибув до Саудівської Аравії на свій перший закордонний візит на посаді президента, де зустрівся зі спадковим принцом Мухаммедом ібн Салманом[11].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Про особисте життя аш-Шараа відомо небагато, і він намагається не ділитися ним зі ЗМІ. Напередодні наступу сирійської опозиції у 2024 році журнал Time в одному зі своїх репортажів повідомив, що на одній із зустрічей відомих збройних угруповань, де були присутні лідери «Ахрар аш-Шам», «Сукур аш-Шам», «Ліва аль-Іслам» та інших бригад, Ахмад аш-Шараа сидів у масці, відмовляючись розкривати свою особу, і був представлений присутнім емірами Фронту в Алеппо та Ідлібі. Варто зазначити, що Фронт загалом характеризується подібною секретністю і відмовляється знімати чи фотографувати будь-кого без попереднього дозволу еміра, а також відмовляється надавати будь-яку інформацію щодо імен лідерів, кількості бійців чи джерел фінансування[12]. 29 січня 2025 року аш-Шараа представив свою дружину, Латіфу аш-Шараа, під час зустрічі з сирійсько-американською делегацією[13].

Дружина — Латіфа ад-Друбі (ад-Дарубі, араб. لَطيْفةُ الدُّروبيِّ‎) — народилася в Ель-Кар'ятайні в мухафазі Хомс, походить з впливової аристократичної родини з міста Хомс. Є родичкою посла Османської імперії Ала ад-Діна ад-Дарубі[ru], який очолив уряд Сирії під час французького мандата в 1920 році і був убитий через 26 днів. лідера «Джебхат ан-Нусра». Під час війни вела з чоловіком підпільне життя. Вперше з'явилася на публіці 31 січня 2025 року під час зустрічі чоловіка в Президентському палаці з делегацією жінок сирійської громади в Америці[14]. На початку лютого Латіфа ад-Друбі супроводжувала чоловіка у його першому закордонному візиті до Саудівської Аравії та Туреччини. Зустрілася з першої леді Туреччини Еміне Ердоган. У пари троє синів[15].

Старший брат Ахмеда аш-Шараа — Махер — у квітні 2025 року став головою адміністрації президента. Примітно, що 2000 року він закінчив Воронезьку державну медичну академію ім. Бурденко[ru] і у 2018—2024 роках працював завідувачем жіночої консультації у поліклініці № 1 РЗ у Воронежі. Після падіння колишнього режиму повернувся до Сирії, де був призначений міністром охорони здоров'я у новому перехідному уряді[16][17].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ما لا تعرفه عن حياة الشرع الخاصة.. وطبقه المفضل! — العربية.نت, 2024.
  2. ↑ الجولاني يكشف أسراراً تتعلق بـ "النصرة والبغدادي" وجيفري يعلق: ربما من الحكمة العمل معه — أورينت نيوز, 2021.
  3. ↑ لطيفة الدروبي: ماذا نعرف عن سيدة سوريا الأولى؟ — بي بي سي نيوز أون لاين, 2025.
  4. ↑ а б У Сирії Ахмеда аль-Шараа оголосили президентом на час перехідного періоду. Еспресо TV. 30 січня 2025. Процитовано 31 січня 2025.
  5. ↑ Кто захватывает Алеппо. Что известно о группировке «Хайят Тахрир аш-Шам», возглавившей поход на сирийский город. BBC News Русская служба (рос.). 30 листопада 2024. Процитовано 6 грудня 2024.
  6. ↑ Андрій Сибіга та Ахмад аш-Шараа обговорили в Дамаску шляхи відновлення двосторонніх відносин між Україною та Сирією. Міністерство закордонних справ України. 30 грудня 2024. Процитовано 30 грудня 2024.
  7. ↑ Ula, enab10 (12 грудня 2024). Turkish delegation meets with Ahmed al-Sharaa in Damascus. Enab Baladi (англ.). Процитовано 12 січня 2025.
  8. ↑ Marks, Josh (17 грудня 2024). Syria's al-Julani vows adherence to 1974 agreement with Israel. JNS.org (англ.). Процитовано 12 січня 2025.
  9. ↑ Syria's leader says elections could take 4 years: Al Arabiya interview. France 24 (англ.). 29 грудня 2024. Процитовано 12 січня 2025.
  10. ↑ Андрій Сибіга та Ахмед аш-Шараа обговорили в Дамаску шляхи відновлення двосторонніх відносин між Україною та Сирією. Міністерство закордонних справ України (укр.). 30 грудня 2024. Процитовано 18 січня 2025.
  11. ↑ Press, Associated (2 лютого 2025). Syrian leader lands in Saudi Arabia for first foreign visit since toppling Assad. The Guardian (брит.). 0261-3077. Процитовано 2 лютого 2025.
  12. ↑ Abouzeid, Rania (25 грудня 2012). Interview with Official of Jabhat Al-Nusra, Syria's Islamist Militia Group. Time (амер.). ISSN 0040-781X. Процитовано 31 січня 2025.
  13. ↑ News, Watan (29 січня 2025). Ahmad Al-Sharaa’s Wife Makes Her First Public Appearance in Meeting with Syrian-American Delegation. Watan (амер.). Процитовано 31 січня 2025.
  14. ↑ en-editor (31 січня 2025). President Meets Syrian-American Women’s Delegation in Damascus. levant24 (амер.). Процитовано 10 вересня 2025.
  15. ↑ Кто такая Латифа аш-Шараа — первая леди Сирии?. BBC News Русская служба (рос.). 8 березня 2025. Процитовано 10 вересня 2025.
  16. ↑ Al-Jolani's brother stirs controversy in Idlib. Enab Baladi (амер.). 4 травня 2024. Процитовано 10 вересня 2025.
  17. ↑ Воронежский гинеколог стал правой рукой главы Сирии. www.mk.ru (рос.). 7 квітня 2025. Процитовано 10 вересня 2025.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ахмед_аш-Шараа&oldid=46364760